АЛАРМІЗМ: ВИТОКИ ФОРМУВАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРНІЙ МОДЕЛІ

Анотація

В останні десятиліття в філософському дискурсі все більшої актуальності набуває вивчення проявів алармістичного світосприйняття, разом з тим єдиний підхід, єдине визначення концепту в науковій літературі відсутнє, що призводить до «термінологічної плутанини», суттєво ускладнює процеси виведення нового філософського знання. Метою дослідження виступало вивчення формування витоків алармізму, етимологічного рівня концепту в українській культурній моделі. На основі аналізу теоретичних джерел можна зробити висновок, що алармізм являє собою світоглядне відчуття інтуїтивного рівня, яке виникає внаслідок емпірії людини як прагнення до збереження життя в несприятливих умовах оточуючого середовища, як намагання вижити у ситуації наявності екзистенціальних загроз. В основі алармізму ¾ відчуття страху як універсального емоційного стану, абстрактного явища, яке впливає на людину та соціум. Зважаючи на виявлену сутність алармізму, було проведене дослідження, спрямоване на вивчення особливостей формування витоків алармістичного світосприйняття в українській культурній моделі. В якості методу дослідження було обрано конструктивний аналіз.

Отримані результати дозволяють зробити висновок, що становлення витоків алармізму в українській культурі в найдавніші часи було пов’язане зі страхом фізичного знищення, наявністю явних, експліцитних загроз, однак поступово під впливом посилення ролі християнства в українському суспільстві страх перед фізичним знищенням було витіснено страхом перед смертю духовною, втратою надії на майбутнє, Fear of Lord.

Ключові слова: алармізм, страх, концепт, українська культура, витоки алармізму