ФІЛОСОФІЯ ДОСОКРАТИКІВ: ВИТОКИ СИСТЕМНОГО МИСЛЕННЯ

Анотація

Актуальність заявленої проблеми пов’язана зі змінами, які відбулись останнім часом як в методології пізнання, так і в сфері функціонування інформації, що має безпосереднє відношення до широкого впровадження електронних та Інтернет технологій в усі галузі наукового та суспільного життя. Результатом зберігання та передачі інформації на електронних носіях стала поява так званого «калейдоскопічного мислення», яке є антиподом системного. Саме тому виникає потреба в своєрідній реабілітації системного мислення, витоки якого ми віднаходимо вже у досократиків.  В статті аналізуються філософські вчення досократиків з метою виявлення в них витоків раціонального мислення. Досліджуються шляхи, на яких античними мислителями були отримані перші результати системного осмислення світу, як світу цілісного, єдиного у своєму розмаїтті. Починаючи з Фалеса, в античній філософії відбуваються пошуки першопочатку, які були викликані потребою людини знати світ як цілісне утворення. Чисто інтуїтивно перші філософи відчували, що осмислити світ таким можливо лише виявивши єдину основу, з якої можна вивести усе його розмаїття. Лише за такої умови світ вдається представити упорядкованим, як космос. В дослідженні широко використовуються філософські тексти Аристотеля та Гегеля, а також наших сучасників, коментаторів творчості досократиків. Де це доречно, аналіз супроводжується фактами сьогоднішнього життя, які покликані підтвердити глибокі догадки наших попередників. Крім філософських міркувань Фалеса в статті аналізуються вчення Анаксімандра, Анаксімена, Піфагора, Зенона. Виправданням звернення до філософських початків з метою віднайти там джерела системного мислення є визнання того факту, що формування глибокого, по-справжньому теоретичного мислення найкраще здійснюється через осмислення проблем в історико-філософському контексті.