ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ ОСВІТНІХ ПЕРЕКОНАНЬ У ФІЛОСОФСЬКІЙ ТРАДИЦІЇ ЧАРЛЬЗА ПІРСА

Анотація

У статті досліджується проблема розвитку освітніх переконань у філософській традиції Чарльза Пірса. Пірс підтримує позицію, яка вимагає систематичного дослідження та фундаментальної відкритості новим ідеям. Це вимагає посередництва між дисциплінованими індукцією і дедукцією, з одного боку, і естетично споглядальної, інтуїтивної та вільної гри з ідеями, з іншого, оскільки зрозумілі переконання набувають певної форми та розвиваються в рамках динамічної взаємодії між безперервним і уривчастими процесами в науковому колективі. Якщо ми хочемо застосувати погляди Пірса до соціальної побудови освітніх переконань, то ми одразу ж виявимо, що наші вірування не відокремлені від фактично заснованих на нормах освіти і взаємодіють з ними. Пірс сприяє розумінню освітніх переконань як «живої історичної істоти» та «здорового глузду». Проте, оскільки освітні переконання опосередковані, соціально орієнтовані і орієнтовані на майбутнє, ми не можемо судити про освітні переконання грунтуючись на попередніх висновках. Оскільки освітні переконання обов’язково є попередніми і не остаточними. Освітні переконання і судження повинні оцінюватися відповідно до легітимності норм, що скеровують дослідження, тобто норм, що направляють освітні дослідження, побудовe теорії і практику. Таким чином, приймаючи точку зору Пірса, дослідження в галузі освіти, побудова теорії і практики повинні характеризуватися як взаємодія загальних процесів спільного навчання. При цьому метод дослідження Пірса - як етос освітнього дослідження, побудови теорії і практики - може бути корисний для відмінності догматизму від прагматизму.