Вісник ДДПУ. Серія: Соціально-філософські проблеми розвитку людини і суспільства

ІДЕЯ БОГА ЯК РЕЛІГІЙНО-ПОЛІТИЧНИЙ ЧИННИК ОБ’ЄДНАННЯ ЄВРЕЙСЬКОГО ЕТНОСУ

ГЕОРГІЙ ХЛЄБНІКОВ, В'ЯЧЕСЛАВ СТЕПАНОВ , ПЕТРЕНКО АНАСТАСІЯ — Wed, 20 Oct 2021 00:00:00 +0300

Анотація. Стаття присвячена дослідженню особливостей розуміння ідеї Бога як релігійно-політичного чинника об'єднання єврейського етносу в іудаїзмі у XXI столітті. Автори розглядають такі питання, як образ Бога, проблеми взаємодії Бога з Його творіннями та цілим Всесвітом. В якості матеріалів для вивчення були використані Тора, Біблія. В результаті дослідження було зроблено висновок, що Бог в іудаїзмі розуміється як вічний: Він живе вічно, Він не має початку і не має кінця, Він є тим, хто був, існує і буде існувати. Варто додати, що в сучасному іудаїзмі пояснення питань, пов'язаних з божественним, реалізується завдяки останнім науковим досягненням. Іншими словами, у XXI столітті іудаїзм пояснює божественне через наукове.

Ключові слова: Бог; Іудаїзм; Мідраш; Кабала; Зохар; створений світ; вічність; вакуум; Рамбам; Рамбан.

КОНЦЕПТ ОСВІТИ В ФІЛОСОФІЇ НОВІТНІЙ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ РОЗБУДОВИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ДЕРЖАВИ (1991 - 2021 РР.)

ЮЛІЯ ЮЩЕНКО, ВАСИЛЬ КУШЕРЕЦЬ, ОЛЕКСАНДР ПУГАЧ — Wed, 20 Oct 2021 00:00:00 +0300

Анотація. В статті розглядається розвиток філософської думки в освітній сфері на межі століть та в умовах утворення незалежної української держави. Визначення та детальний розгляд освітніх принципів філософії України в умовах незалежності дозволить розглянути всі необхідні умови по утворенню системи освіти в перші роки незалежності, в час державотворчих процесів, тому – необхідність розгляду освітніх змін та підходу до педагогічних процесів як на законодавчому рівні, так і в побутовому, дозволить під іншим ракурсом продивитись розвиток держави, яка до цього була незалежною в нової та новітньої історії лише формально, та інколи навіть не мала автономних прав. Нова та новітня історія України – це велика кількість держав на теренах найбільшою за площею європейською державою. І саме в новітній історії вдалось об’єднати ці землі в єдину державу, хоч і без реальних прав на самовизначення. Тому, цікаво долучитись до розгляду конкретної ситуації, коли незалежність не тільки задекларована, а й фактична. Новітня історія України, зокрема, період незалежності та розбудови держави є необхідним елементом для визначення майбутніх тенденції в освіті та етнопсихології. Визначення характерних ознак епохи незалежності є необхідним елементом вивчення філософії освіти, як української, так і загальносвітової. Тому, висновки зі статті будуть використанні для аналізу в останньому розділі, який присвячений безпосередньо концепції освіти в український філософії в новітній історії.

Ключові слова: концепт освіти, філософія, освітній процес, педагогіка, ментальність.

КУЛЬТУРНО МАРКОВАНІ ПРОЯВИ АЛАРМІЗМУ В УКРАЇНСЬКОМУ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

В'ЯЧЕСЛАВ СТЕПАНОВ, ЖАННА КУНДІЙ, ЮЛІЯ МАЛІКОВА — Wed, 20 Oct 2021 00:00:00 +0300

Анотація. Стаття присвячена аналізу особливостей, культурно маркованих проявів алармістичного світосприйняття в соціально-політичному дискурсі сьогодення. Результати, отримані в процесі дослідження, дозволяють робити висновок, що на сьогоднішній день алармізм у свідомості представників українського соціуму тісно пов’язаний зі своїм етимологічним значенням тривоги, усвідомленням людством себе на межі та намаганням протистояти викликам. Під впливом сучасних реалій, трансформацій соціокультурного середовища пов’язаних, перш за все, з посиленням процесу дигіталізації, що призводять до змін кожного аспекту життєдіяльності людини, концепт алармізму набуває нових значень, вимірів, починає сприйматися як заклик, спроба протистояти екзистенціальним викликам, пов’язаним з численними екологічними проблемами. Інакше кажучи, на сьогоднішні день відбувається поступове розширення семантичної структури досліджуваного концепту, який набуває нових експліцитних на імпліцитних значень, що дозволяє зробити висновок, що алармістичність світосприйняття у сучасному глобальному соціумі посилюється, усвідомлення наближення катастрофи набуває нових вимірів, нових проявів, специфіки впливу на поведінку людини, соціальних груп, національних суспільств, знаходить свою репрезентацію у сучасному соціально-політичному дискурсі.

Ключові слова: алармізм, концепт, соціально-політичний дискурс, українське суспільство, українська культура.

КРУТІСТЬ: ДЖЕРЕЛО ФОРМУВАННЯ НОВИХ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ

ВАДИМ ЛЕБЕДЄВ , ТЕТЯНА КОЛИЧЕВА — Wed, 13 Oct 2021 00:00:00 +0300

Анотація. Мета даної статті полягає в тому, щоб проаналізувати з філософської, культурологічної та психологічної точок зору концепт крутості в розрізі створення нового образу моральної поведінки. На підставі розглянутого матеріалу робиться висновок, що з появою такого явища в суспільстві, як крутість, поступово змінюються критерії моральних цінностей. Можна стверджувати, що зачатки явища, яке пізніше буде названо крутістю, ми зустрічаємо протягом усієї історії людства. Вони придушувалися і ігнорувалися, так як загальноприйнята мораль робила акцент на придушенні емоцій, духовному вдосконаленні, аскетизмі. Нові моральні принципи, задані зразком «крутості», проголошують знаходження особи в контакті з самим собою і з навколишнім світом з умовою розуміння своїх границь комфорту, а також, вміння виражати себе в своїх емоціях і афектах, не порушуючи границь комфорту оточуючих. Такий погляд розширює горизонти розуміння моралі в суспільстві і виховує нову формацію людей, здатних до творчості, рефлексії, адекватного самовираження. Таким чином, крутість проголошує мораль як якусь взаємно доцільну діяльність, спрямовану на розвиток, на відміну від колишньої моралі, орієнтованої на цінність самопожертви. Крутість, як спосіб мислення і поведінки, своїми проявами і трансляцією певного образу мимоволі формує нові аспекти моральності людини, а отже, нове розуміння щастя.

Ключові слова: крутість, мораль, доброчесність, масова культура, гештальт, самоактуалізація, афект

ЗА СТОЛОМ З БОГОМ І ЛЮДЬМИ: ЇЖА В АНТРОПОЛОГІЇ ТА РЕЛІГІЇ (огляд)

ГЕОРГІЙ ХЛЄБНІКОВ, ІРИНА ЦИБИЗОВА, ОЛЕКСАНДР ШУБІН — Wed, 20 Oct 2021 00:00:00 +0300

Анотація. Стаття присвячена дослідженню поглядів італійських мислителів на їжу та її роль у культурі та релігії від первісних вірувань до іудаїзму та християнства. Їжа розглядається як засіб людської ідентичності та соціального становлення, а також зміцнення зв’язків між народами та культурами, між людьми та Богом.

Автори досліджують процес трансформації сприйняття їжі з найдавніших часів до наших днів, досліджують трансформації ритуалів, пов'язаних із трапезою, на різних етапах історичного розвитку, в різних культурах та релігіях.

У статті розглядалися ритуали та традиції, пов’язані з їжею; автори досліджують та розкривають їх сутність, символічне та релігійне значення, вплив на соціальний та культурний розвиток. Слід наголосити, що вчені підкреслюють необхідність переглянути погляди, що культивуються століттями, переосмислити широке протиставлення матеріального та духовного, тіла та людської душі. Вони підкреслюють, що їжа необхідна як для фізичного, так і для духовного розвитку людини.

Ключові слова: антропологія; Бог; вино; Євхаристія; іудаїзм; їжа; релігія; теологія; хліб; християнство.

ФІЛОСОФСЬКА КОНЦЕПЦІЯ АЛЕКСІУСА МАЙНОНҐА У КОЛІ ГЕРМЕНЕВТИЧНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ

ВІРА ДУБІНІНА — Wed, 20 Oct 2021 00:00:00 +0300

Анотація. Реалії сучасного інформаційного світу з новою силою загострюють питання щодо людських можливостей сприйняття та інтерпретації інформації. Зближення різних культур, а подекуди й їх зіткнення, з новою силою актуалізує питання щодо первинного механізму та змісту людського пізнання, його предметності та породжує глибинні питання щодо витлумачення й осмислення результатів як окремих пізнавальних актів, так і людського пізнання у цілому. Ці питання представляють не лише академічний, а й загальнолюдський практичний інтерес для тих, хто прагне діяти осмислено, спираючись на міцний фундамент наукового знання, а не йти, торуючи собі шлях через незнайому й, можливо, небезпечну місцину, навпомацки. Розробка методу та методології філософської герменевтики стала одним із здобутків на цьому шляху, здійсненому у межах філософських наук. Прояснення ж процесу цього відкриття та його історико-філософська фіксація мисляться необхідною умовою й запорукою подальших поглиблених пошуків та успіхів у цьому напрямку. Однією з знакових фігур у становленні філософської герменевтики, безумовно, є Алексіус Майнонґ (1853-1920), який є відомий, передусім, розробкою своєї предметної теорії (Gegenstandstheorie – нім.).

Ключові слова: Алексіус Майнонґ, герменевтика, історія філософії, ноненїзм, предметна теорія, так-буття, теорія об’єктів, Sosein.

ЕТИЧНЕ ТА ЕСТЕТИЧНЕ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ: ІСТОРИЧНА РЕТРОСПЕКТИВА

ВОЛОДИМИР ФЕДЬ, ІГОР ФЕДЬ — Wed, 20 Oct 2021 00:00:00 +0300

Анотація. Статтю присвячено аналізу взаємозв’язків та домінант розвитку етично-естетичного в історичній площині, виявленню найбільш ефективних світоглядних моделей етичного-естетичного в сфері професійної діяльності сучасної людини і її духовного розвитку. В статті виявлено витоки формування етично-естетичного від найдавніших днів до сучасності, детально досліджено основні історичні віхи формування етично-естетичного (Античність, Середньовіччя, Відродження, Модерн, Постмодерн), його значення на різних етапах становлення, вплив на людину та суспільство. Особливу увагу приділено значенню етики та естетики у професійній діяльності ВНЗ саме на сучасному етапі розвитку українського суспільства. На основі проведеного дослідження автори доходять висновку, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства ефективною моделлю взаємодії етичного-естетичного в професійній діяльності можна вважати античну модель, сформовану у колисці європейської цивілізації, яка до цього часу залишається ідеальною і треба багато часу і зусиль, високу культуру та інтелект щоб її впровадити в реальне життя.

Ключові слова: етичне, естетичне, етично-естетичне, етика, естетика.

ЛІНГВІСТИЧНИЙ ПРАГМАТИЗМ

ЛЕОНІД МОЗГОВИЙ, ВІКТОРІЯ СЛАБOУЗ, НАТАЛІЯ МОГИЛЬОВА — Wed, 06 Oct 2021 00:00:00 +0300

Анотація. У статті аналізується так званий «лінгвістичний прагматизм» другої половини XX – початку XXI століття, витоком якого стала філософія У. Селларса. Основні ідеї прагматизму були висловлені американським філософом, логіком і натуралістом Ч. С. Пірсом в 1860-1870-і рр., Але тільки на початку 20-го століття завдяки роботам У. Джеймса, а потім Дж. Дьюї він здобув популярність і визнання в філософському співтоваристві, вплинув на духовне життя США. У статті представлені головним чином ідеї Р. Рорті, Х. Патнема, Р. Брендома і деяких інших авторів щодо феномену лінгвістичного прагматизму. Автори звертають увагу читачів на те, що ідеї Ч. С. Пірса щодо прагматизму, заново відкриті в середині 20-го століття, стали одним з джерел сучасного неопрагматізму. Багато вчених пов'язують перспективи американської філософії в доступному для огляду майбутньому з прагматизмом в його різних утіленнях і поєднаннях з іншими філософськими підходами.

Ключові слова: дискурс, досвід, фаллібілізм, інференціалізм, мова, лінгвістичний прагматизм, прагматизм.